Інноваційні педагогічні процеси у початкових класах як шлях до якісної освіти

Доповідь на методичному об’єднанні класних керівників

Як відомо, навчально-виховний процес повинен будуватися відповідно до потреб особистості та індивідуальних можливостей дітей, зростання їх самостійності й творчої активності. А це вимагає організації навчання відповідно до здібностей, здатності до навчання, таланту дитини. Необ­хідна переорієнтація на те, щоб створити можливості кожному стати самим собою.

Особливістю сучасності є те, що лю­дина, щоб реалізуватися в суспільстві, повинна вчитися практично все своє життя. Якість сучасної освіти, тобто відповідність до вимог суспільства, ви­значається не стільки тим, що дитина знає і чого вона навчилася в школі, скільки здібностями і вміннями здо­бувати нові знання та використову­вати їх у нових умовах.

Тільки через діяльнісний підхід у навчанні можна вийти на необхідний рівень, тільки через самодіяльність можна знайти своє місце у складному багатогранному суспільстві.

В останні роки вчителі початкових класів зазначають зниження інтересу до навчання у дітей 6-10-річного віку. Чому знижується інтерес дітей до навчання?

Причинами втрати інтересу до знань є:

1. Невміння вчитися й долати труднощі пізнавальної діяльності.

2. Обсяг та складність матеріалу, який необхідно засвоїти і запам'ятати.

3. Педагоги часто організовують діяльність без опори на бажання й мотиви учнів.

4. Убогість шкільного життя і навчального процесу (монотонність й одноманітність занять, відсутність швидкої зміни подій, яскравих вражень і нових зустрічей та необхідність тривалий час сидіти і майже не говорити — усе це ро­бить шкільне життя нудним і невеселим).

5. Бідність методики й організації навчального процесу.

6. Застарілість матеріальних засобів навчання (прилади, наочність) і відсутність нових.

7. Традиційна структура, де переважають пасивні форми роботи учнів, практично повторюється на кожному уроці з усіх предметів. Такі умови створюються на уроці, коли вчитель використовує пасивну модель навчання.

Пасивна модель навчання: учень є «об'єктом» навчання, повинен запам'ятати і відтворити матеріал, переданий йому вчителем, текстом підручника — джерелом правильних знань. У цьому випадку учні лише слухають і дивляться (лекція, читання, пояснення, демонстрація, відтворювальне опитування учнів). Учні не спілкуються між собою і не виконують жодних творчих завдань.

Розглянемо активну модель навчання. Активна модель навчання передбачає застосування методів, що стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Учень є «суб'єктом» навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог із учителем. Основні методи: самостійна робота, проблемні творчі завдання, запитання від учня до вчителя і навпаки, що розвивають творче мислення.

Процес навчання — не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня.

Він потребує напруженої розумової роботи дитини та її власної активної участі у цьому процесі. Пояснення й демонстрація самі по собі ніколи не дадуть справжніх, стійких знань. Цього можна досягти лише за допомогою інтерактивного навчання. Лише інтерактивна модель навчання здатна ліквідувати причини, що призводять до зниження у дітей інтересу до навчальної діяльності.

Слово «інтерактив» англійського походження. «Інтерактивний» означає: здатність взаємодіяти в процесі бесіди, діалогу з кимось (людиною), чимось (комп'ютером). Інтерактивне навчання — це, насамперед, діалогове навчання, під час якого здійснюється взаємодія учителя та учня. Інтерактив — це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, одним із завдань якої є створення комфортних умов навчання, за яких кожен учасник процесу відчуває свою інтелектуальну спроможність.

Аналіз сучасної педагогічної літератури свідчить, що зміни неможливі без застосування на уроках інтерактивних технологій, які ґрунтуються на діалозі, моделюванні ситуацій вибору, вільному обміні думками тощо. В освітньому закладі основи цих значущих змін закладаються безпосередньо на уроці.

Особистісний підхід до навчально-виховного процесу передбачає певну переорієнтацію свідомості вчителя, погляду на особистість учня та на себе як цінність та самоцінність. У цьому випадку навчально-виховний процес набуває особистісного спрямування. А всі зміни в системі освіти повинні розглядатися в контексті вдосконаленого уроку, навчання на яко­му має підпорядковуватися не повідомленню матеріалу й перевірці знань, а виявленню досвіду учнів щодо викладеної вчителем інформації.

Потребує зміни і режисура уроку. Важливо, щоб на ньому учні не тільки слухали розповідь учителя, а й співпрацювали з ним, висловлювали свої думки, ділилися інформацією. Завдання вчителя — пропонувати свою точку зору з позиції наукового знання, а не змушувати учня схилятися до своєї думки; розвивати критичне мислення школярів, тобто навчати здатності самостійно аналізувати інформацію; формувати вміння бачити помилки у твердженнях товаришів; аргументувати свої думки, змінювати їх, якщо вони неправильні, прагнути до пошуку оптимальних рішень; обирати свою позицію стосовно тих чи інших питань тощо.

Якщо ми хочемо залучити особистість до освітнього процесу (уроку), то зобов'язані допомогти дитині побачити в ньому свою значущість, мотиви власної діяльності. Сьогодні вже неможливо навчати традиційно: у центрі навчально-виховного процесу має бути учень. Від його творчої активності на уроці, вміння показово міркувати, обґрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з учителем, учнями класу залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми.

Перш ніж перейти до ґрунтовного розгляду інтерактивних навчальних технологій та інтерактивного уроку, спробуємо з'ясувати загальну суть інтерактивного навчання та порівняємо його із традиційними підходами до навчання.

Три основні моделі навчання

Ще у 60-х роках XX ст. Я. Голант охарактеризував три основні моделі навчання, що існують у сучасній школі. Залежно від участі учнів у навчальній діяльності, зазначав Я. Голант, розрізняють активну і пасивну моделі навчання. Термін «пасивна» є умовним, адже будь-який спосіб навчання передбачає певний рівень пізнавальної активності учня. Ймовірно, у своїй класифікації вчений використовує «пасивність» як визначення низького рівня активності учнів, де переважає репродуктивна діяльність, а самостійність і творчість практично відсутні.

Пасивна модель навчання

Учень є «об'єктом» навчання, він отримує певну інформацію, матеріал від учителя і повинен засвоїти та відтворити її. Домінують такі методи навчання, як читання, лекція-монолог, пояснення, демонстрація, відтворювальне опитування.

Позитивні та негативні аспекти пасивної моделі навчання

Позитивні аспекти

1. Можна подати великий за обсягом матеріал за короткий час.

2. Одночасно сприймають матеріал усі слухачі.

3. Витрачається мало часу на розповідь або пояснення.

Негативні аспекти

1. Учні пасивні, не спілкуються ані між собою, ані з учителем.

2. Не виконують жодних завдань.

3. Учителеві важко визначити рівень засвоєння поданого матеріалу.

4. Відсутній контроль за знаннями.

5. Як правило, невисокий показник навченості

Активна модель навчання

Цей тип навчання передбачає застосування методів, що стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Тут уже учень вступає в діалог з учителем, виконує певні творчі завдання і є «суб'єктом» навчання.

Основні методи навчання — це різноманітні творчі та проблемні завдання, проблемні ситуації, самостійна робота, запитання від учителя до учня і навпаки.

Інтерактивна модель навчання

Якщо йдеться про інноваційні інтерактивні технології навчання та методику їх використання, необхідно пам'ятати, що діти вчаться ефективно за умов:

•   якщо є мотивація до навчання;

•   якщо використовуються методи, що відповідають різним стилям і способам навчання;

•   якщо створено приязне комфортне середовище;

•   якщо є можливість застосувати їхні знання і вміння;

•   якщо володіють відчуттям контролю над процесом навчання;

•   якщо досягають успіхів;

•   якщо є можливість випробовувати нові знання на практиці та використати знання;

•   якщо повністю залучаються у процес навчання;

•   якщо мають достатньо часу на засвоєння нових знань і вмінь;

•   якщо можуть побачити викорис­тання набутих знань та вмінь на практиці.

Використання інтерактивних методів у навчанні

Для ефективного застосування інтерактивних методів, у тому числі — й для того, щоб охопити весь необхідний обсяг матеріалу і глибоко його засвоїти, вчитель має ретельно планувати свою роботу, а саме:

•   використовувати методи, що адекватні до віку учнів, їхнього досвіду роботи з інтерактивними методами;

•   давати учням завдання для попередньої підготовки: прочитати, обміркувати, виконати самостійні підготовчі завдання;

•   добирати для заняття таку інтерактивну вправу, яка давала б учням «ключ» до засвоєння теми;

•   упродовж інтерактивної вправи надавати учням час обміркувати завдання, щоб вони сприйняли його серйозно, а не виконували механічно;

•   ураховувати темп роботи кожного учня і його здібності;

•   на одному занятті використовувати один—два (максимум) інтерактивних методи;

•   проводити неквапливе обговорення за підсумками виконання інтерактивної вправи, у тому числі актуалізуючи раніше вивчений матеріал.