Використання інноваційних технологій

Для сучасної освіти характерним є пошук нових педагогічних можливостей, що пов’язано насамперед з відмовою від традиційного навчання та виховання, з ідеєю цілісності педагогічного процесу як системи, що спирається на теорії загальнолюдських цінностей, гуманізації, особистісно орієнтованого підходу.

Головним критерієм оцінки педагогічної технології є її ефективність та результативність.

Я в своїй роботі використовую ряд інноваційних технологій.

Технологія особистісно орієнтованого навчання

Цілі і завдання:

- розвивати індивідуальні та пізнавальні здібності кожної дитини;

- максимально виявляти, ініціювати, використовувати індивідуальний (суб’єктивний) досвід дитини;

- допомогти особистості пізнати себе, самовизначитися і самореалізуватися.

Позиція вчителя:

- ініціювання суб’єктивного досвіду навчання;

- розвиток індивідуальності кожної дитини;

- визнання індивідуальності, самобутності, самоцінності кожної людини.

Позиція учня:

- вільний вибір елементів навчально-виховного процесу;

- самопізнання, самовизначення, самореалізація.

Завантажити повністю

Впровадження інтерактивних методів навчання на уроках читання

Доповідь на методичному об’єднанні

учителів початкових класів

Інтерактивне навчання — це специфічна форма організації діяльності, що має на меті створити комфортні умови навчання, за яких кожний учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спромож­ність,

Інтерактивне навчання — це певний різновид активного навчання, що має свої закономірності та особливості. Навчальний процес завдяки таким технологіям відбувається за умов постійної, актив­ної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, коли учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами уроку.

Інтерактивні технології потребують певної зміни у житті всього класу, а також значної кіль­кості часу для підготовки як учнів, так і педагога. Починати необхідно з поступового використання технологій — і вчителеві, й учням до них слід звикнути. Спочатку з учнями проводиться особли­ве організаційне заняття і із ними розробляються правила роботи у класі. Діти налаштовуються на сумлінну підготовку до інтерактивних занять. Спо­чатку використовують прості інтерактивні техноло­гії: роботу в парах; роботу в малих групах; «моз­ковий штурм» тощо.

Інноваційні педагогічні процеси у початкових класах як шлях до якісної освіти

Доповідь на методичному об’єднанні класних керівників

Як відомо, навчально-виховний процес повинен будуватися відповідно до потреб особистості та індивідуальних можливостей дітей, зростання їх самостійності й творчої активності. А це вимагає організації навчання відповідно до здібностей, здатності до навчання, таланту дитини. Необ­хідна переорієнтація на те, щоб створити можливості кожному стати самим собою.

Особливістю сучасності є те, що лю­дина, щоб реалізуватися в суспільстві, повинна вчитися практично все своє життя. Якість сучасної освіти, тобто відповідність до вимог суспільства, ви­значається не стільки тим, що дитина знає і чого вона навчилася в школі, скільки здібностями і вміннями здо­бувати нові знання та використову­вати їх у нових умовах.

Тільки через діяльнісний підхід у навчанні можна вийти на необхідний рівень, тільки через самодіяльність можна знайти своє місце у складному багатогранному суспільстві.

В останні роки вчителі початкових класів зазначають зниження інтересу до навчання у дітей 6-10-річного віку. Чому знижується інтерес дітей до навчання?

Причинами втрати інтересу до знань є:

1. Невміння вчитися й долати труднощі пізнавальної діяльності.

2. Обсяг та складність матеріалу, який необхідно засвоїти і запам'ятати.

3. Педагоги часто організовують діяльність без опори на бажання й мотиви учнів.

4. Убогість шкільного життя і навчального процесу (монотонність й одноманітність занять, відсутність швидкої зміни подій, яскравих вражень і нових зустрічей та необхідність тривалий час сидіти і майже не говорити — усе це ро­бить шкільне життя нудним і невеселим).

5. Бідність методики й організації навчального процесу.

6. Застарілість матеріальних засобів навчання (прилади, наочність) і відсутність нових.

7. Традиційна структура, де переважають пасивні форми роботи учнів, практично повторюється на кожному уроці з усіх предметів. Такі умови створюються на уроці, коли вчитель використовує пасивну модель навчання.

Пасивна модель навчання: учень є «об'єктом» навчання, повинен запам'ятати і відтворити матеріал, переданий йому вчителем, текстом підручника — джерелом правильних знань. У цьому випадку учні лише слухають і дивляться (лекція, читання, пояснення, демонстрація, відтворювальне опитування учнів). Учні не спілкуються між собою і не виконують жодних творчих завдань.

Розглянемо активну модель навчання. Активна модель навчання передбачає застосування методів, що стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Учень є «суб'єктом» навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог із учителем. Основні методи: самостійна робота, проблемні творчі завдання, запитання від учня до вчителя і навпаки, що розвивають творче мислення.

«Запали в душі дитини вогник творчого натхнення»

Нотатки учасника обласних педагогічних читань

з Гуманної Педагогіки на тему

«Учителю, надихай мене на творчість!»

                                          Учитель – це покликання від Бога,

                                          А доля вчителя – життєвий творчий шлях.

                                          Це не торована відома всім дорога:

                                          Падіння, злети, радість відкриття.

                                               А щастя вчителя – це посмішки дитячі,

                                               І очі пустотливі, думок ясних політ.

                                              Як казка світ стає тоді, неначе,

                                               Коли учитель осягнув дитинства світ.

                                                                                          (В. Порощук)

У сучасній освіті актуальним є питання оновлення навчально-виховного процесу, побудованого відповідно до потреб особистості та індивідуальних можливостей дітей, зростання їх самостійності й творчої активності. Необхідно організувати навчання відповідно до здібностей дитини, її таланту і здатності навчатись.

Отож першорядним завданням учителя має стати виявлення тих задатків, які є в кожного  учня. Знайти та збудити в кожній дитині якісь творчі здібності, навчити її працювати, допомогти зрозуміти і знайти себе, зробити перші кроки в творчості задля радісного, щасливого життя – ось мета кожного вчителя.

«Усі діти талановиті. Необхідно тільки, щоб школа допомогла дізнатися про свої здібності. Дітям цікаво вчитися, коли вони люблять свою школу, люблять свого вчителя.» (Ігор Волков). Зробити світ щасливим без справедливості і доброї школи не можна. Творчий учитель – це діамант, який осяває душу всіма гранями свого педагогічного дару, який плекає дитину на засадах добра.

Навчати творчості – це навчати передусім творчого ставлення до праці, виховувати не споживачів, а активних учасників, які не бояться труднощів. Творчість у школі – особлива сфера, тому що результат безпосередньо повернений до особистості школяра, сприяє процесу пізнання, вихованню необхідності вчитися, вихованню високих моральних рис. Кожна дитина не тільки сприймає, а й малює, творить. Дитяче бачення світу – своєрідна художня творчість. Діти переживають бурхливу радість, сприймаючи образи навколишнього світу і додаючи до них щось від фантазії. Емоційна насиченість сприйняття – духовний заряд дитячої творчості, яка відкриває в дитячій душі ті потаємні куточки, в яких дрімають джерела добрих почуттів. Допомагаючи дитині відчувати красу навколишнього світу, вчитель непомітно торкається цих куточків.

«Любов – основа життя Дитини»

Нотатки учасника обласних педагогічних читань з Гуманної Педагогіки

«Дитина стоїть перед нами у всій невинності й чистоті своєї душі і вимагає від нас позитивної мудрості, а не заперечення того, чого дитина не знає. «Що ви хочете від мене? – запитує вона нас, - що ви хочете з мене зробити? Що ви називаєте хорошим? До чого ви самі прагнете і мене спрямовуєте? Мені немає діла до ваших помилок; вкажіть мені прямий шлях. Не кажіть мені, що ви ненавидите, а скажіть, що ви любите; не кажіть мені, чого ви не бажаєте, а скажіть мені, чого бажаєте». Проте, що ми скажемо у відповідь на ці запитання?»

К.Д.Ушинський

Мудро сказав той, хто вважає, що школи – майстерні гуманності, якщо вони досягають того, що люди стають дійсно людьми. Це буде тільки тоді, якщо школи попрацюють над тим, щоб зробити людей мудрими по розуму, розважливими в своїх діях і шляхетними серцем.

 Плутарх говорив: «Якими діти народжуються, це ні від кого не залежить, але щоб вони шляхом правильного виховання стали хорошими – це в наших силах». Хороший учитель «горить нетерпінням навчити всіх всьому, що тільки можливо». І разом з тим він постійно думає про те, як учити так, щоб наука сприймалась учнями приємно.

Я.А.Коменський підкреслював основну тенденцію всіх педагогічних стремлінь – добитися того, щоб люди навчилися діяти в інтересах благополуччя всього людства: «… лише тоді настав би щасливий стан в справах приватних і громадських».

Дитина, що керується бажанням розвитку закладених в ній сил, сама починає використовувати різносторонні сили своїх органів чуттів, які задовольняють її потребу в діяльності, що направлена на вироблення майстерності.

Дитина любима і вірить ще раніше, ніж починає мислити і діяти. Вплив сімейного життя спонукає її піднестися і підносить її до сокровенної суті моральних сил.

Психологічний розвиток дитини зумовлений взаємодією біологічних даних, соціального середовища і власної активності. У кожної дитини взаємодія цих факторів своєрідна, кожна дитина особлива і неповторна.

Сучасні педагогічні технології у навчально – виховному процесі

Виступ на педагогічній раді

Педагогічна технологія нерозривно взаємопов’язана з педагогічною діяльністю. У педагогічній діяльності головними діючими особами є вчитель та дитина. Саме вони на кожному етапі педагогічної діяльності, взаємодіючи один з одним і колективом у цілому, спільно вирішують завдання виховання, навчання та розвитку.

Учитель, як суб’єкт діяльності, керує навчально – виховним процесом, забезпечує його освітній, виховний і розвивальний характер. Удосконалення педагогічної діяльності впливає на розвиток особистості вчителя та учня, оскільки зовнішня дія, як правило, справляє вплив на психічні процеси, які в свою чергу якісно змінюють діяльність, виводять її на рівень творчості.

Педагогічна технологія – один із спеціальних напрямків педагогічної науки, покликаний забезпечити досягнення певних завдань, підвищувати ефективність навчально-виховного рівня, гарантувати його високий рівень. Отже, організація різних видів педагогічної діяльності передбачає використання варіативних технологій на рівні творчості та майстерності. У сучасній дидактиці представлені найрізноманітніші технології, бо кожен автор і виконавець привносять в педагогічний процес щось своє індивідуальне.

Я в своїй діяльності використовую ряд педагогічних технологій.

Технологія особистісно орієнтованого навчання – це така організація процесу навчання, в основі якої лежить визнання індивідуальності, самобутності, самоцінності кожної людини, що вимагає забезпечення розвитку і саморозвитку особистості учня виходячи із виявлення його індивідуального, неповторного, суб’єктивного досвіду, здібностей, інтересів, можливостей реалізувати себе в пізнанні, навчальній діяльності, поведінці.

Цілі особистісно орієнтованого навчання: розвиток пізнавальних здібностей учня, максимальне  розкриття індивідуальності учня.

Для найбільшої ефективності загального розвитку школярів розроблено технологію розвивального навчання. Розвивальне навчання – це активно-діяльнісний метод навчання, під час якого враховуються та використовуються природні закономірності індивідуального розвитку дитини, що зумовлюють розвиток знань, умінь , навичок і способів розумових дій, самокерованих механізмів особистості, емоційно-ціннісної та діяльнісно-практичної сфер.

Новою для української школи є технологія інтерактивного навчання.    Інтерактивне навчання –це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів: спів навчання, взаємонавчання, де і учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання.

Метод проектів не є принципово новим у світовій педагогіці. Цілі і завдання проектної технології: навчити здобувати знання самостійно, застосовувати їх для розв’язання нових пізнавальних і практичних завдань; сприяти формуванню в учнів комунікативних навичок; прищепити учням уміння користуватися дослідницькими прийомами: збирання інформації, аналізу з різних точок зору, висування гіпотез, уміння робити висновки. Можуть бути різні підстави для вибору тематики проекту, яку можуть запропонувати як учителі так і самі учні. Розрізняють такі типи проектів: творчі, ігрові, інформаційні, практико-орієнтовані, дослідницькі.

Модульно-розвивальна технологія навчання є одним із видів особистісно орієнтованого навчання. Модульне навчання – це технологія навчання, сутність якого полягає в тому, щоб той, хто навчається, міг самостійно працювати із запропонованими йому індивідуальними програмами, що містять банк інформації та методичні рекомендації щодо виконання завдань.

Головним критерієм оцінки педагогічної технології є її ефективність та результативність.

Рекомендації учителям щодо проведення уроків

Урок — це видима частина роботи вчителя, якій передує велика підготовча діяльність.

Педагог зобов'язаний на уроці дотримуватися цілого ряду вимог. Треба відзначити, що вимог до сучасного уроку так багато, що вони підрозділяються на кілька груп:

•  вимоги до структури уроку;

•  вимоги до підготовки та організації уроку;

•  вимоги до змісту уроку та процесу навчання;

•  вимоги до техніки проведення уроку.

Вимоги до структури уроки включають:

1) чітко визначені цілі та завдання уроку;

2) визначення типу уроку, органічний зв'язок всіх частин уроку;

3) зв'язок уроку з попереднім уроком і закласти перспективу на наступний урок;

4) вибір оптимальних, виходячи із цілей і завдань уроку, методів вивчення і закріплення нового матеріалу;

5) оптимальність домашнього завдання (форма, обсяг, запис у щоденнику, облік індивідуальних особливостей і т. д.).

Вимоги до підготовки та організації уроку припускають:

1) підготовку та використання демонстраційного і роздавального матеріалу;

2) можливість для учнів одержувати частину знань самостійно під керівництвом педагога;

3) використовувати контроль і самоконтроль учнів у процесі виконання навчальних завдань; перевірку і самоперевірку після виконання ними завдання;

4) при підготовці виділити складні моменти нової теми, продумати методику їхнього пояснення.

Вимоги до змісту уроку і процесу навчання включають:

1) урок повинен сприяти розвитку пізнавальних процесів в учнів (сприйняттю, пам'яті, уваги, мислення, мовлення);

2) формувати якості особистості школярів (дисциплінованість, акуратність, ініціативність і т. д.);

3) урок повинен сприяти мотиву позитивного відношення учнів до навчання.

Вимоги до техніки проведення уроку припускають:

1) певний ритм і темп уроку оптимальний для учнів класу;

2) сприятливий психологічний клімат на уроці (взаємна доброзичливість, готовність учителя прийти на допомогу учневі і т. д.);

3) взаємне співробітництво вчителя й учнів, педагогічний такт;

4) використання різних видів діяльності учнів, підтримувати інтерес до уроку.

Використання поетичних творів на уроках української мови в 2 – 4 класах

Посібник містить систему дидактичних матеріалів до уроків української мови у 2-4 класах, дібраних за мовними темами відповідно до чинної програми з української мови.

Використання поезії на уроках рідної мови відкриває невичерпні можливості: сприяє практичному засвоєнню та закріпленню програмового матеріалу, розвитку мовлення та формуванню пізнавальної активності учнів.

Для вчителів початкових класів, студентів педагогічних навчальних закладів, батьків.

 

 

Поезія – один із улюблених жанрів дітвори. Поетична творчість є неписаним підручником з педагогіки. Своєрідність поезії проявилась в доступності дітям, у яскраво вираженому виховному спрямуванні, відповідності тем, образів, ідей віковим особливостям дітей. Найкращі зразки поетичного слова мають важливе педагогічне значення. Вони сприяють вихованню національної свідомості, гідності, патріотичних почуттів, активізації творчих здібностей, всебічному розвитку молодших школярів.

Поезія – насамперед віршована форма літератури, але форма глибоко змістовна. Віршовану поетичну форму характеризує піднесений лад думок, у яких відбиваються найсуттєвіші загальнолюдські цінності буття, підкреслена емоційність, вишуканий підбір слів та форм їх звукового сполучення.

Вивчення мови з опорою на літературний текстовий матеріал сприяє збагаченню мовної культури учнів, розвитку їхнього образного мислення, відчуття стилю, а також активізації творчих літературних здібностей школярів.

Використання поетичних творів у процесі вивчення певних граматичних понять, явищ, категорій вносить у процес пізнання ті стимули, які роблять його емоційно насиченим.

Відомо, що лексичне значення слова пов’язане з предметом, явищем, дією, ознакою тощо. Звичні нам слова в художньому тексті набирають нового образного змісту.

Звернення до літератури на уроках мови розвиває в учнів пізнавальний інтерес. Такі уроки свідчать, що граматичний матеріал, який розглядається з допомогою художніх текстів, сприймається учнями з більшою цікавістю. Учні перестають дивитися на мову як на чисто формальний засіб передачі змісту. Школярі збагачуються розумінням того, що саме формування змісту кличе до життя відповідні форми мовлення.

Завдання найбільш ефективно розвивають увагу до слова і розуміння його виразно-смислових відтінків, коли текст, на основі якого вони виконуються, близький, знайомий або певною мірою зацікавлює учнів.

Як підтверджено практикою, дуже ефективно граматичні явища розглядати на прикладах уже опрацьованих творів.

Орієнтація під час вивчення мови на літературні тексти дають змогу, по-перше, показати красу і силу мови, її виражальні особливості, гнучкість та багатство, по-друге, ефективно засвоїти теоретичні й практичні питання, бо тільки в такий спосіб можна побудити інтерес до мови, поєднувати вивчення граматики з виразним читанням, а отже, розраховувати на свідоме й ефективне засвоєння пропонованого для розгляду матеріалу (теоретичного й практичного).

Вивчення мови на основі аналізу тексту в єдності змісту і форми сприятиме вихованню уваги до слова, пізнанню слова, збагаченню мовного запасу, формування читача і слухача, розвитку чуття мови, уміння бачити всі відтінки значення слова, вироблення естетичного смаку, розумінню краси слова, глибини його виразності.

Поезія допомагає збагачувати словник і граматичну структуру мовлення учнів, допомагає пізнати їм, як твориться будь – яке зв’язне висловлювання, які його істотні ознаки.