Сучасні педагогічні технології

Випереджальне навчання орієнтоване на успішне навчання всіх учнів, дає їм можливість набути нави­чки, необхідні для спілкування та співпраці.

Основні принципи

Успіх — основна умова розвитку учня; комфорт­ність навчання; попередження помилок, а не робо­та над ними. Диференціація (відповідні завдання для кожного); послідовність, системність подачі змісту на­вчального матеріалу; індивідуалізація навчання.

Випереджальне введення деяких складних питань програми (перспективна підготовка); коментоване управління, використання опорних схем, наступність навчання.

Комп'ютерні (інформаційні) технології навчан­ня спрямовані на формування навичок роботи з ін­формацією, дослідницьких умінь, уміння приймати оптимальне рішення, цілісне інформаційне забезпе­чення.

Основні принципи

Оптимальне поєднання індивідуальної й групової роботи; підтримання психологічного комфорту; прин­ципи адаптивності, управління.

Використання на всіх етапах процесу навчання; формалізована модель змісту, статистична, текстова, графічна, ілюстративна інформація; надання індиві­дуальної допомоги учням.

Проблемне навчання — така організація процесу навчання, в основі якої лежить стимулювання викла­дачем самостійної пошукової діяльності школярів із розв'язання навчальних проблем і в ході якої форму­ються нові знання, уміння, навички та розвиваються здібності, активність, зацікавленість, ерудиція, творче мислення та інші особистісно значимі якості.

Технологія програмованого навчання — навчання на основі науково розробленої програми, яке враховує індивідуальні особливості учнів.

Управління засвоєнням навчального матеріалу за допомогою машин; навчальний матеріал — сукупність невеликих блоків інформації.

Покрокове розкриття і вивчення навчального ма­теріалу, використання спеціальних технічних засобів, забезпечення зворотного зв'язку.

Система розвивального навчання

Основні принципи

Високий загальний розвиток особистості; гармо­нізація змісту.

Цілеспрямований розвиток на основі комплекс­ної розвивальної системи; системність і цілісність розкриття змісту; провідна роль теоретичних знань; навчання на високому рівні утруднень при вивченні навчального матеріалу; просування у вивченні матері­алу швидкими темпами; усвідомлення учнем процесу учіння; залучення раціональної та емоційної сфери; індивідуальний підхід.

Кожний елемент знань засвоюється у зв'язку з ін­шими; розвиток спостережливості та пізнавального

Інтересу; використання колективних та індивідуаль­них форм, інформаційних і пошукових методів; сти­мулювання самостійної діяльності учнів.

Сутність модульного навчання полягає в тому, що учень самостійно досягає конкретної мети навчально-пізнавальної діяльності в процесі роботи з модулем. Модуль — це цільова функціональна одиниця, в якій навчальний зміст і технологію оволодіння ним об'єд­нано в систему високого рівня цілісності.

Особистісно орієнтоване навчання. Така організація процесу навчання, в основі якої лежить визнання інди­відуальності, самобутності, самоцінності кожної людини, що вимагає забезпечення розвитку і саморозвитку осо­бистості учнів виходячи з виявлення його індивідуаль­ного, неповторного, суб'єктивного досвіду, здібностей, інтересів, ціннісних орієнтацій, можливостей реалізувати себе в пізнанні, навчальній діяльності, поведінці.

Кооперативне навчання. Така організація процесу навчання, в основу якої покладено навчання школярів у малих групах, побудоване таким чином, що основна відповідальність за пізнавальний процес лежить на са­мих учнях (навчання, орієнтоване на учня).

Інтерактивне навчання. Це спеціальна форма ор­ганізації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успіш­ність, інтелектуальну спроможність. Навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів: співнавчання, взаємонавчан-ня (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання.

Проектне навчання. Один з варіантів продуктивно­го навчання, метою якого є не засвоєння суми знань і не проходження освітніх програм, а реальне викорис­тання, розвиток та збагачення власного досвіду учнів та їх уявлень про світ. Виходячи зі своїх інтересів, діти разом з учителем проектують вирішення якого-небудь практичного завдання.

Література

1. Коротич Л.Г., Вороток І.В. Шляхи формування клю­чових компетентносгей школярів. — Херсон: РІПО, 2009.

2. Кулаченко О.В. 105 схем і таблиць заступнику дирек­тора та вчителю початкової школи. — X.: Основа, 2009.

3. Морозова Т.В. Діагностика успішності учителя. Збір­ник. — X.: Веста; Ранок, 2007.

4. Савин Н.В. Педагогика. — М.: Просвешение, 1978.

5. Яременко В.В., Сліпушко О.М. Новий тлумачний слов­ник української мови. — К.: Аконіт, 1998. — Т. 4.