9 листопада - День української писемності та мови

Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається письмова українська мова. (Нестор-літописець — письменник-агіограф, основоположник давньоруської історіографії, перший історик Київської Русі, мислитель, учений, ченець Києво-Печерського монастиря.

Чернецтво Нестор прийняв у 17-річному віці, пізніше висвячений у сан диякона. Він був книжником із широким історичним світоглядом і великим літературним хистом. Автор двох відомих творів – «Житіє Бориса і Гліба» та «Житіє Феодосія Печерського», складених у кінці ХІ ст. або на початку ХІІ ст. Всесвітню славу Нестору принесла справа усього його життя – участь у літописанні Київської Русі. Він переробив зведення Никона (1073) та Іоанна (1093), опрацював низку нових усних і письмових джерел, довів розповідь до 1113 року, надав їй літературної форми. Так на початку ХІІ ст. виникла перша редакція «Повісті минулих літ».

Колись цього дня віддавали до школи дітей. Батьки зі школи йшли до церкви та ставили свічку перед образом преподобного, вірячи, що він допоможе дитині вивчитися. І, що головне, вчитися все життя багато, старанно і завжди. Адже «користь від цього є велика», бо «Хто вчиться змолоду – не зазнає на старість голоду». (с)

У День української писемності та мови за традицією покладають квіти до пам'ятника Нестору-літописцю; визначають найкращих популяризаторів українського слова; заохочують видавництва, що випускають літературу українською мовою; стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика.

Подих кожного слова. Успіхи людини в житті, її взаємини з іншими членами суспільства значною мірою залежать від уміння спілкуватися. Мова – найважливіший універсальний засіб спілкування людей, до якого можуть входити, крім висловлення думок, почуття і волевиявлення. Українська літературна мова належить до найпоширеніших високорозвинених мов світу.

Видатний знавець української мови Д. Павличко писав: «Українська мова не бідна, не вульгарна, не кривоуста. Вона має свою особливу музикальність. Ця незбагненна душа нашої мови, як золотоносна ріка, виблискує на хвилях народної пісні, переливається в душу нації, творить чуттєву нерозривність українського серця й української землі. Геніальні композитори Моцарт і Бетховен, Глинка й Чайковський, Барток і Стравінський скористалися українськими мелодіями у своїй творчості, а це значить, що вони чули вібрацію найвищих небес нашої мови.

Українська мова не вчора придумана. Вона – не сирота, вона має слов'янську родину і світову славу. Вона має все».

Українська мова мала статус, близький до державного, вже у XIV – першій половині XVI століття, оскільки функціонувала в законодавстві, судочинстві, канцеляріях, державному і приватному листуванні.

Мова є спільною для всіх, хто нею послуговується, а мовлення завжди індивідуальне, оскільки мовні засоби кожен з нас застосовує по-своєму. Мовленнєва культура особистості великою мірою залежить від її зорієнтованості на основні риси бездоганного, зразкового мовлення. Щоб бути зразковим, мовлення має характеризуватися такими найважливішими ознаками: правильністю, змістовністю, послідовністю, точністю, виразністю, доречністю та доцільністю.

Культура мовлення – це ще й загальноприйнятий мовний етикет: типові формули вітання, побажання, прощання, запрошення тощо. Неабияке значення має тон розмови, вміння вислухати іншого, вчасно й доречно підтримати тему. Уважність, чемність і ввічливість – основні вимоги мовного етикету. Мовний етикет визначається загальною культурою спілкування, а також соціальним статусом мовців, рівнем їхньої освіти й виховання, віком, статтю, моделює поведінку людини – спонукає у певній ситуації поводитися відповідним чином.

Існує чимало типових комунікативних ситуацій і відповідно до них стереотипних словесних формул, якими варто послуговуватись у ситуаціях, що часто повторюються у повсякденні.

Вітання й побажання

– Доброго здоров'я!

– Моє шанування!

– Дозвольте Вас привітати!

– Зичу радості, успіхів!

– Дозвольте вітати Вас від імені!

– Наше щире вітання!

– Хай збудуться всі Ваші мрії!

Прохання – подяка

– Прошу Вас…Будьте люб'язні…

– Будь ласка...

– Мені хотілося би попросити Вас…

– Дякую за цінні поради, за нову інформацію.

– Дякую, що знайшли час зустрітися зі мною.

Слово просити вживається з двома наголосами:

прошу – у значенні “звертаюся з проханням, клопочу”;

прошу – у значенні “запрошую, будь ласка”.

Прохання – відмова

Відмова потребує значно складнішої формули:

– На жаль, не можу…

– Мені дуже шкода, але…

– Шкодую, що не зміг…

– Із задоволенням би, але…

– Охоче, але…

– Дозвольте подумати…

Формули вибачення

– Будь ласка, не ображайтеся!

– Вибач(те), я помилився;

– Я не хотів (не мав наміру) чинити тобі (Вам) прикрощі;

– Мені дуже неприємно! Вибач(те)!

– Пробач(те)! Вибач(те)! Даруй(те)!
Формула “Я вибачаюсь!” – помилкова.

Подяка

– Прийміть мою щиру вдячність…

– Дозвольте висловити Вам подяку…

– Дуже вдячний за Вашу турботу…

– Щиро вдячний і зворушений Вашою увагою…

– Це дуже люб'язно з Вашого боку. Спасибі…

Правильно й чисто говорити своєю мовою може кожний, аби тільки було бажання. Це не є перевагою вчених-лінгвістів, письменників або вчителів-мовників, це не тільки ознака, а й обов'язок кожної культурної людини.  (с)

В цей день на Українському радіо традиційно відбувається радіодиктант національної єдності. Цю акцію започатковано 2000 року. Відтоді щороку всі охочі можуть взяти участь у написанні радіодиктанту та не стільки з’ясувати, чи добре знають українську мову, як продемонструвати єдність з усіма, хто любить і шанує українське слово.

(с) Використано матеріали інтернету